Вступ

Промисел тунця — один із ключових секторів рибного господарства в регіоні Західного та Центрального Тихого океану. Три провідні види — Skipjack tuna (Katsuwonus pelamis), Yellowfin tuna (Thunnus albacares) і Bigeye tuna (Thunnus obesus) — забезпечують значну частку світового вилову тунця. Згідно з оцінками Food and Agriculture Organization (FAO), у 2022 році країни регіону виловили приблизно 2,6 млн тонн тунця, що становить близько 54 % всесвітнього вилову тунця.
Водночас глобальне потепління, зміна температур і структури океанічних вод, а також перерозподіл рибних ресурсів створюють серйозні виклики для сталого розвитку рибного господарства островних держав у Тихому океані.

Біологічно‑екологічні передумови

Тунець — мігруючі пелагічні види, які залежать від певних умов океанічного середовища: температури поверхні води, розподілу поживних речовин, кисневого режиму та течій.
Дослідження показують, що підвищення температури поверхні моря, розширення зон низького кисню та зміна течій призводять до пересування промислово значущих тунцевих видів у східному й південному напрямках у межах Тихого океану.
Це означає, що звичні традиційні промислові зони тунця біля островних країн можуть надалі втратити свою продуктивність.

Прогнози змін і економічні наслідки

Моделізація наслідків зміни клімату свідчить про те, що до 2050 року вилов тунця в економічних зонах островних держав Західного/Центрального Тихого океану може зменшитись у середньому на 10‑30 %.
Для держав, чиї доходи значною мірою залежать від ліцензій на вилов тунця іноземними флотами, це означає серйозні ризики. Наприклад, у Federated States of Micronesia частка доходу від тунцевого вилову може знизитися з 47,2 % до 39,9 %.
Усього проект від Pacific Community (SPC) показав, що зменшення доходів може становити від 40 до 140 млн доларів США щорічно для найбільш залежних держав.
Таким чином, зміна температури океану не лише екологічне питання, але й питання продовольчої та економічної безпеки.

Виклики для промислового управління

1. Зміщення промислових зон
   Через потепління води продуктивні зони тунця переміщуються далі від узбережжя островних держав, у міжнародні води (outside EEZ). Це знижує можливість островних країн стягувати ренту за вилов.
2. Скорочення біомаси та прогнозованості
   Зміщення ареалів та зміни у життєвому циклі тунця ускладнюють оцінку запасів та управлінські рішення.
3. Залежність від ліцензій та іноземних флотів
   Деякі островні держави отримують значну частку бюджетних доходів саме з ліцензування вилову тунця. Зменшення цих доходів створює бюджетні ризики.
4. Продовольча безпека та альтернативи
   Зменшення традиційного промислу може вплинути на доступність білка для місцевих громад. Потрібні адаптаційні рішення: наприклад, використання пристроїв‑агрегаторів риби (FADs) або розвиток інших видів промислу.

Адаптаційні стратегії та науково‑практичні підходи

– Наразі впроваджується масштабна програма фінансування: 14 островних держав отримали грант від Green Climate Fund (GCF) на 107,4 млн USD (загальна сума 156,8 млн USD із співфінансуванням) для адаптації економік, залежних від вилову тунця, до змін клімату. conservation.org+1

– Використання наукових моделей: наприклад, фізико‑біогеохімічні моделі для прогнозування зміщення тунцевих ареалів.

– Покращення технологій промислу: застосування FADs, модернізація флоту, розвиток місцевої переробки, зменшення витрат палива.

– Міжнародне співробітництво та політика: укладання рамкових угод, де островні держави мають право на компенсацію чи ренту за втрату ресурсів через зміни клімату.

Значення для України та наукової спільноти

Хоча Україна не належить до регіону Тихого океану, виклики, що постають перед островними державами, мають універсальний характер для всього рибного господарства — змінювана просторово продуктивність океанів, потреба адаптації рибної політики, ризики для місцевих економік. Для українських вчених важливими є такі напрями:

• вивчення впливу змін клімату на розподіл промислових видів у Чорному, Азовському морях та ін.
• розробка методів прогнозування просторової зміни запасів і структури вилову.
• розробка механізмів адаптації рибного господарства та бізнес‑сектору.
• інтеграція екологічних, соціально‑економічних та політичних аспектів сталого управління ресурсами.

Висновки

Зміни температури та інших океанічних умов у регіоні Тихого океану вже спричиняють значне пересування тунцевих ресурсів, створюючи серйозні виклики для островних країн, що залежать від вилову тунця для продовольчої та економічної безпеки. Приблизно до середини XXI століття очікується скорочення вилову у їхніх економічних зонах на 10‑30 %, що може знизити державні доходи на значну частку. Адаптація повинна включати науково обґрунтоване управління, технологічні інновації та міжнародну політичну підтримку. Для української наукової спільноти цей кейс є цінним прикладом того, як рибне господарство може зазнавати впливу глобальних змін і потребує міждисциплінарного підходу до сталого розвитку.

Джерела

1. Climate change‑driven changes in tuna distribution seen impacting Pacific Ocean economies, research suggests – FAO, 30 травня 2024.
2. Sustaining Pacific Island Fisheries – Conservation International.
3. Ecosystems and Climate | TunaPacific: Fisheries news and views – FFA.
4. 14 Pacific Island countries receive a major grant to manage one third of the world’s tuna in the face of the climate crisis – Conservation International, 20 лютого 2025.
5. Effect of Climate Change on Pacific Tuna Stocks – Shark Research & Conservation Program / University of Miami.
6. Ocean warming to take its toll on Pacific islands’ tuna industry – Island Times.
7. Adapting tuna‑dependent Pacific Island communities and economies to climate change – Green Climate Fund project FP259.
8. Pacific Nations secure $107 m to protect tuna economies from climate change – Undercurrent News, 28 лютого 2025.